Профілактика (від грец. prophylaktikos — попереджувальний)— попередні заходи для недопущення чого-небудь.

• Профілактика (медицина) — комплекс медичних, санітарно-технічних, гігієнічних, педагогічних та соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження захворювань та усунення факторів ризику.
• Профілактика (техніка) — попереджувальні заходи для підтримки технічного об'єкта та обладнання у справному або працездатному стані.
• Профілактика правопорушень — комплексне застосування компетентними суб'єктами загальних і спеціальних заходів, спрямованих на недопущення правопорушень та їх запобігання, ліквідацію причин та умов, що їх викликають.

Шляхом спеціальних впливів на дітей у багатьох випадках вдається запобігти або загальмувати появу у них різних відхилень від норми, зокрема мовної патології. Своєчасна профілактика мовленнєвих порушень у дітей тісно пов'язана з попередженням нервово-психічних відхилень у стані здоров'я. Вона забезпечується комплексом заходів, що включають лікувальні, виховні та соціальні впливи. Одним із найважливіших напрямів розвитку логопедичної допомоги населенню є напрям, пов'язаний із попередженням мовних порушень наслідків мовної патології. Перед цим напрямом стоять наступні завдання:

• попередження мовних порушень - первинна профілактика;
• попередження переходу мовних розладів у хронічні форми, а також попередження наслідків мовної патології - вторинна профілактика;
• соціальна адаптація осіб, які страждають мовними розладами, - третинна профілактика.

Первинна профілактика

Попередження порушень у мовленнєвому розвитку грунтується на заходах соціального, педагогічного та психогігієнічного попередження розладів психічних функцій. Ще до народження дитини воно реалізується шляхом створення для майбутньої матері в період вагітності максимально сприятливих умов, своєчасного генетичного консультування майбутніх батьків; після народження дитини - шляхом психолого-педагогічної освіти молодих батьків.

Особливо важливо пам'ятати про фактори ризику мовних порушень. До них відносяться стани, обумовлені порушенням психомоторного розвитку, сприймання тощо, а також мозкова недостатність, викликана дією біологічних і соціально-педагогічних впливів (патогенних факторів) на внутрішньоутробному, пери-та постнатальному періодах життя дитини.

До біологічних факторів ризику можна віднести ліворукість, сімейну обтяженість патологією мови. В якості первинного дефекту у новонароджених можуть виступати порушення слуху, зору, рухової сфери як у неускладненому вигляді, так і в різних поєднаннях кількох первинних дефектів. Рання корекційно-педагогічна робота необхідна з перших днів життя такої дитини, щоб запобігти вторинній затримці формування інших. Корекційно-педагогічні заходи включають у себе розвиток орієнтовно-пізнавальних реакцій, фіксацію погляду, його простежування, слухове зосередження, стимуляцію рухової активності, розвиток рефлексів орального автоматизму, викликання голосових реакцій і т.д. Особлива увага приділяється розвитку сенсорного сприймання. До роботи повинні бути максимально залучені батьки.

Соціально-психологічними факторами ризику є депривації дітей, покарання вдома і в дитячому закладі, небажання відвідувати садок, переляк і т.п..

Облік і знання закономірностей дії чинників ризику дозволяє цілеспрямовано проводити первинну профілактичну корекційно-педагогічну роботу. Для організації раціональних методів педагогічного впливу має значення знання вікових особливостей становлення мовної функції. Для своєчасного розвитку мовлення дитини мати й інші навколишні повинні постійно з нею спілкуватися, прагнучи викликати відповідну реакцію, стимулювати мовну функцію, сприяти оволодінню дитиною руховими навичками, у тому числі мовним моторним апаратом, сприяти «іграм» немовляти з голосом, маніпулятивній діяльності рук.

Формувати мовленнєві вміння потрібно відповідно до мовним вмінням вікової норми. Не слід в початковий період розвитку мови перевантажувати дитину засвоєнням важких і малозрозумілих слів, заучування великих віршів, невідповідних віку. Дітей не слід карати за погрішності в мовленні, передражнювати, наслідувати або роздратовано поправляти. Велике значення для розвитку мовлення має сенсорне виховання і розвиток ігрової діяльності, розширення уявлень про довкілля. І вдома, і в дитячому садку повинен бути передбачений чіткий режим з дотриманням гігієнічних правил, з яких одним із важливих є розвиток у дітей рухової активності.

 

Вторинна профілактика

Системні порушення мови викликають когнітивні розлади, що відбуваються з причини тісного взаємозв'язку мови і мислення, звуженням уявлень про навколишній світ, збідненням емоцій та ін..

Увага вчителя-логопеда має бути сконцентрована на своєчасному попередженні можливих вторинних наслідків мовної патології. Порушення фонематичного слуху веде до недоліків оволодіння навичками письма і читання.

У тих випадках, коли у дітей спостерігаються особистісні переживання, пов'язані з наявністю мовного дефекату, страхом мовлення, логопеду необхідно суттєво посилити психотерапевтичний акцент у своїй роботі.

 

Третинна профілактика

Деякі дефекти мовлення обмежують можливості вибору професії. Професійна орієнтація та навчання осіб, які страждають патологією мовлення, входять у завдання третинної профілактики наслідків мовних порушень. Метою трудового виховання учнів школи для дітей із ТВМ є формування у підростаючого покоління міцного переконання в тому, що праця являє собою основну сферу реалізації особистості. Школа повинна підготувати учнів до участі у праці.

 

 

 

Організація профілактичної логопедичної роботи

Масова диспансеризація дозволяє цілеспрямовано проводити широку програму профілактичних заходів серед дітей із фактором ризику мовної патології і з дітьми, які вже мають порушення мовлення. На першому році життя дитина має бути оглянутою психоневрологом, окулістом, ортопедом, оториноларингологом; у віці 2 років – стоматологом; а в 3-5 років тими ж фахівцями і логопедом. У процесі підготовки дошкільнят до школи проводяться профілактичні огляди дітей педіатром і логопедом з метою виявлення відхилень як у мовному, так і психоф