Розглядаючи проблему дисграфії, шляхи її профілактики, слід перш за все зупинитись на питанні профілактики фонематичних порушень у дошкільнят.

 

Порушення писемного мовлення, як відомо, називають дисграфією. І виникнути вона може не лише у дітей з очевидними відхиленнями у розвитку мовлення. Зазвичай ми починаємо замислюватися над проблемою тоді, коли безпосередньо з нею стикаємося, тобто коли дитина приходить до школи. Але ж ніщо не виникає раптово і на порожньому місці. Основи писемного мовлення закладаються ще у молодшому дошкільному віці, тоді ж можуть виникнути і деякі, на перший погляд, незначні порушення у дитячому мовленні, які в майбутньому можуть стати причиною дисграфії. Існує багато симптомів, на які батьки, і навіть педагоги, просто не звертають уваги, думаючи, що дитина переросте або "виговориться". Наявність навіть одного з них вже має стати сигналом до відповідних дій з боку батьків, вихователів, логопеда. Адже, якщо вчасно не надати дитині допомоги, то наприкінці першого навчального півріччя 1-го класу у неї можуть виникнути серйозні проблеми у засвоєнні писемного мовлення та при читанні, які в подальшому поглиблюватимуться.

 

Основні помилки, які складають основу фонетико – фонетичної дисграфії:

·    неправильне вживання звуків у слові;

·    змішування їх (наприклад, шиплячих та свистячих, сонорів);

·    додавання зайвих звуків або їх пропуск;

·    оглушення дзвінких;

·    переставляння складів (бокачок — кабачок, напамка — панамка);

·    уподібнення складів (момоко — молоко, лолобок — колобок, піпідол – помідор);

·    пропускання складів (униця — учениця, инка — картинка, талька — тарілка);

·    з'єднування складових систем двох слів (трасити — траву косити);

·    невідчування смисло - розрізнювальної ролі префіксів і прийменників;

 

Слід дуже уважно ставитися до мовленнєвого розвитку дітей, щоб вчасно і грамотно почати профілактично - корекційну логопедичну роботу як вдома, так і в дошкільному закладі. Ця робота включає:

·    розвиток фонематичного сприймання;

·    розвиток моторики (загальної, дрібної);

·    розвиток ритміки;

Не буду зупинятися на проблемі розвитку фонематичного сприймання та розвитку моторики – вони не раз розглядалися на наших зібраннях. Детально зупинюсь на питанні розвитку ритміки дітей із метою профілактики фонематичних порушень.

Важливим елементом є ознайомлення дітей з мовним ритмом. Відбувається воно з перших занять і триває протягом всього навчання.

Ритм 1: тихо-голосно È / (знак È — тихо, / — голосно) — двоскладове слово з наголосом на другому складі.

Ритм 2: голосно-тихо / È — двоскладове слово з наголосом на першому складі.

Ритм 3: тихо-тихо-голосно ÈÈ/ — трискладове слово з наголосом на третьому складі.

Ритм 4: голосно-тихо-тихо /ÈÈ — трискладове сло­во з наголосом на першому складі.

Ритм 5: тихо-голосно-тихо È/È  — трискладове слово з наголосом на другому складі.

 

Поступово у дітей виробляється вміння добре чути і правильно, ритмічно, без напруги відстукувати будь-яке слово з подальшим підключенням мовлення, Окрім цього, дитина вже здатна добре чути й виділяти на тлі слова голосні звуки, що є доброю підготовкою до оволодіння фонематичним аналізом та синтезом. Ритми відстукуються почергово правою та лівою рукою; правою та лівою ногою; долонями (удар пальцем — тихо (ненаголошений склад), цілими долонями — голосно (наголошений) склад).

Таким чином у дітей формується практичне уявлення про наголошений склад.

 

Така робота значно покращує мовну увагу, дає дитині інструмент для відновлення деформованої структури слова, яким вона користуватиметься в подальшому житті. У школі ж це допоможе їй засвоїти важку орфограму — написання ненаголошеного голосного у корені слова. А також зробить доступним розрізнення близьких за звучанням слів-омографів (замок — замок, орган — орган, білки — білки).

Варто зазначити, що у профілактично-корекційній роботі важливо обрати індивідуальний підхід до кожної дитини, враховуючи її мовні і мовленнєві особливості, підібрати методику і навантаження.