ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯДІТЕЙ З МОВНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

 

В статті 33 Закону про освіту записано: “Дошкільна освіта покликана забезпечити фізичне, психічне здоров´я дітей, їх різнобічний розвиток, набуття життєвого досвіду, умінь і навичок, необхідних до подальшого навчання.” Основними завданнями освіти є забезпечення права дитини на щасливе дитинство; становлення особистості дитини, забезпечення її фізичного та психічного здоров´я; розвиток розумових та творчих здібностей, пізнавальної активності; національно-культурний розвиток; виховання любові та поваги до батьків, родини, батьківщини, морально-етичного ставлення до себе самого, людей, навколишнього світу, явищ живої й неживої природи; здійснення необхідної корекції вад психофізичного розвитку дитини.

Перед педагогами стоять складнізавдання. В основінавчаннядітейдошкільного віку на першомумісцілежитьрозвитокмовленнєвоїфункції. Вона є однією з важливих психічних функцій людини. В процесі мовного розвитку формуються вищі форми пізнавальної діяльності, здібності до понятійного мислення. Оволодіння здатності до мовного спілкування створює передумови для специфічних людських соціальних контактів, завдяки яким формується та уточнюються  уявлення дитини про довкілля, вдосконалюються форми його відображення. Мовлення сприяє також усвідомленню, плануванню та регуляції поведінки дошкільника.

 

Порушення мовлення в тій чи іншій степені (в залежності від характеру мовленнєвих розладів) негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці. Важкі ж порушення мовлення можуть впливати і на інтелектуальний розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності, що обумовлено тісним взаємозв’язком мовлення та мислення. Обмеженість мовного спілкування може негативно вплинути на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних рис характеру (сором’язливості, нерішучості, замкнутості, негативізму, почуття неповноцінності).

Все це негативно впливає на оволодіння грамотою, на успішність в цілому, на вибір професії. Завдання логопеда полягає в тому, щоб допомогти дитині подолати недорозвиток мовлення, і тим самим забезпечити повноцінний, всесторонній її розвиток.

 

Досить часто трапляється, що в дітей дошкільного віку є наявними порушення або однієї, або всіх сторін мовлення. Відхилення в мовленнєвому розвитку дошкільників мають різноманітну структуру. Одні стосуються лише звуковимови (в основному спотворена вимова фонем). Другі торкаються процесу фонемоутворення і, як правило, супроводжуються порушеннями читання й письма в школі. Треті відображаються в недорозвитку як звукової, так і лексико-граматичної будови мовлення.

Наявність у малят будь-яких відхилень у фонематичному та лексико-граматичному розвитку є серйозною перешкодою у засвоєнні програми загальноосвітньої школи. В такому випадку дитина потребує корекційного впливу спеціаліста, тобто логопеда. Саме логопед обстежить дошкільника, виявить порушення всіх сторін мовлення, роздиференціює схожі за структурою дефекти, порекомендує при потребі спеціалістів-лікарів для надання консультацій, визначить напрями та прийоми корекційного впливу.

Завдання логопеда полягає не лише у виправленні мовленнєвих недоліків, а й у розвитку пізнавальних процесів дитини, таких як увага, мислення, пам´ять, уява, та в адаптації її до навколишнього оточення.

 

Під час організації логопедичних занять із дітьми, які мають дефекти звуковимови й недостатній розвиток фонематичних процесів, поруч із виправленням звуковимови педагог проводить роботу з виховання фонематичних уявлень, формування навичок аналізу та синтезу звукового складу слова. Така робота спрямована на диференціацію змішуваних опозиційних звуків та відпрацювання навичок аналізу й синтезу звуко-буквенного складу слова, що дозволить покращити розвиток звуковимови.

Ефективна допомога дітям із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), у яких недоліки вимови фонем є одним із проявів мовленнєвого недорозвитку, можлива лише у взаємопов´язаній роботі в деяких напрямах, а саме: корекції звуковимови та формуванні повноцінних фонематичних уявлень, розвитку навичок аналізу та синтезу звукового складу слова, уточнення та збагачення лексичного запасу, оволодіння синтаксичними конструкціями різної складності, розвитку зв´язного мовлення, що здійснюється в певній послідовності.

Логопедична допомога дошкільникам, які мають лише недоліки звуковимови (фонетичні дефекти), здійснюється у вигляді корекції звуків, які вимовляються неправильно та закріпленні їх у спонтанному мовленні дітей.

 

Правильно проведене обстеження, чітке діагностування, вчасне консультування спеціалістами-лікарями, правильно вибрані логопедом напрями та відповідні принципи корекційного впливу створюють можливість комплексно, швидко та вчасно допомогти дошкільнику подолати певні мовленнєві порушення, й цим в свою чергу забезпечити засвоєння дитиною необхідного мінімуму знань та вмінь, передбаченого Базовим компонентом дошкільної освіти.