Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради

Розвиток мовлення дітей в сюжетно-рольовій грі

Основи розвитку мовлення

Мовлення — головний фактор соціального спілку­вання людей, він зміцнює всі прояви людського життя як одне ціле.

Мовлення і праця (у дітей — ігри) організують фор­ми соціального життя, а тому всі педагогічні заходи спрямовані на організацію дитячих ігор, відпо­відають інтересам і соціальному вихованню.

Горизонтальный свиток: Співбесідниками мають бути і діти, і дорослі, але особливо важливо, щоб дитина перебува¬ла у середовищі своїх одноліт¬ків, могла вільно спілкуватися з дітьми, гратися, обмінюватися думками і почуттями і розвивати своє мовлення.

 2016-03-24_164515

 Співбесідниками мають бути і діти, і дорослі, але особливо важливо, щоб дитина перебувала у середовищі своїх однолітків, могла вільно спілкуватися з дітьми, грати­ся, обмінюватися думками і почут­тями і розвивати своє мовлення.

Ніколи дитина не говорить так багато, охоче, правдиво про все, що їй найближче і найдорожче, як у своєму дитячому товаристві, за умови, звичайно, що це то­вариство пов'язує тривале знайомство і спільність ін­тересів. І якщо такі умови не створюються самі собою в житті наших дітей, нам, дорослим, їх потрібно обов'язково створити.

Словесне спілкування дорос­лого з дитиною буде значущим лише тоді, коли вони один в од­ному вбачатимуть друга, якому відкривають свою душу, дум­ки і почуття, показують свої витвори: роботу, малювання, вишивку. Тому досвідчений вихователь має поставиться до цього з інтересом, використати все у щирій бесіді з дитиною.

 

 

Розвиток мовлення дітей в сюжетно-рольовій грі

 

Невичерпні ті знання, уміння, які дитина набуває в іграх, особливо в сюжетно-рольових. Граючись, дитина навчається, але жодне навчання немож­ливе без допомоги основного — мовлення. У грі

дітей ми маємо передовсім зважати на інтереси роз­витку їхнього мовлення.

Самодіяльність в галузі мовлення дітей ні в чому не виражається так яскраво і інтенсивно, як у грі і че­рез гру — у праці. До організації гри і образотворчої діяльності дітей головним чином спрямовані заходи щодо розвитку їхнього мовлення. Така турбота має передбачати інтереси організації як дидактичних, так і творчих, сюжетно-рольових ігор.

Слід усіляко сприяти тому, щоб цей відповідальний пері­од у житті дитини, період ово­лодівання всією моторною сфе­рою, зокрема мовленнєвим мото­рним апаратом, мав сприятливий перебіг. Однією з найголовніших умов для цього є позитивний емо­ційний стан дитини. Задоволення і радість мають бути незмінними супутниками життя дітей, най­кращим чином сприяти їхньому нервово-психічному розвитку і передовсім розвитку мовлення.

 2016-03-24_164547

 

У міру оволодівання словом праця дитини над удо­сконаленням свого мовленнєвого апарату послаблю­ється, але не припиняється. Далі старші діти (6—7 ро­ків) несвідомо використовують різноманітні прийоми із тренування мовленнєвого апарату — змагаються у скоромовках, читають для себе вголос тощо. Розви­ток апарату мовлення дітей, його гнучкості, чіткості, податливості волі і намірам має бути одним з основ­них розділів всієї роботи логопеда у розвитку пра­вильного мовлення дітей.

Інший важливий аспект роботи логопеда з дітьми-логопатами — накопичення змісту для мовлення. Слово цінне своїм змістом. Слово, не зрозуміле тому, до кого воно спрямоване, перетворюється для нього на звук. Слово, з яким звертаються до дітей, має за­вжди бути словом, а не звуком. Накопичення змісту мовлення та його формування взаємопов'язані з опануванням речей. Правильне сприйняття пред­метів, що є найголовнішою розумовою роботою ди­тини, обумовлене діяльністю органів зовнішніх відчут­тів.

Сенсорний і мовленнєвий розвиток дитини вдоскона­люється тоді, коли вони по­єднані між собою. Розвиток від­чуттів і сприйняття перебуває у  безпосередньому зв'язку з розвитком мислення і мов­лення. Накопичення уявлень і знань відбувається через сприйняття, а тому турбота про розвиток мовлення має су­проводжуватися турботою про розвиток органів чуття і сприйняття.

Горизонтальный свиток: Гра допоможе батькам про¬аналізувати   свої   дії   і мову у стосунках із дитиною, оскіль¬ки гра — це дзеркало сімейних стосунків. У грі дитина копіює і жести, і міміку, й інтонацію, і зміст мовлення дорослих.

Перші сприйняття дитина отримує із навколиш­нього світу. На нас, педагогів, покладено обов'язок допомогти дітям орієнтуватися в дійсності, яка нас оточує, керувати розвитком їхньої спостережливості при ознайомленні з навколишнім як у приміщенні, так і поза ним.

 2016-03-24_164622

 

Спостерігаючи, як у народних школах Швейцарії ведеться мовленнєве навчання у нерозривній єднос­ті з ознайомленням дітей з навколишнім світом ре­чей і природи, К. Ушинський каже: «Легко собі уяви­ти, скільки яскравих образів, абсолютно конкретних може накопичуватися в душі дітей від такого живого, наочного курсу. Цей курс уводить дітей в науку, але не як у мертву купу книг, а як у живе пізнання світу, наповненого життя. Крім того, такий курс дає надзви­чайно багатий і різноманітний матеріал при вивченні рідної мови. Із неї черпається зміст усіх вправ, ігор дітей. Тому педагоги надають важливе значення про­цесу керування спо­стереженнями дітей, накопиченню ними яскравих, відповідних дійсності, конкретних образів і оживленню їх словом».

Розвиток мов­лення дітей відбу­вається у сюжетно-рольових Іграх. У грі дитина «роз­мовляє» з героями казок, «виховує» ін­ших малят, «готує» обід, «лікує» ляльок, ведмедиків, «літає» у Космос. У грі мож­на все це робити. У грі не можна лише мовчати. ! дитина гово­рить... «Якщо ти не їстимеш, — звертається п'ятирічна Іринка до своєї доньки-ляльки, — я не розповім тобі казку. Молодець, швидко з'їла! Тепер слухай казку про Курочку Рябу...» Дівчинка розповідає ляльці зна­йому казку, імітуючи інтонацію своєї бабусі,

Ігри з лялькою, ведмедиком, зайчиком та іншими образними іграшками спонукають дитину до розмов, активізують її словник. Після п'яти років у дітей вини­кає потреба в колективних іграх, розмови з іграшкою наодинці їх уже не влаштовують. Вони хочуть грати у справжню сім'ю, щоб там були і батько, і мати, і ба­буся, і дідусь. Діти, які не відвідують дитячого садка (та ще й коли одна дитина в сім'ї), часто звертають­ся до дорослих із проханням пограти разом із ними: «Мамо, пограймо в "доньки-матері". Я буду мамою, а ти — моя донька. Ти бери ляльку і грайся як малень­ка, будеш робити все, що я скажу. Добре?» — лагідно дивиться на матір дівчинка. «І що це ти за дурниці вигадала, яка ж з мене донька! Грай сама з лялькою у мене бракує часу», — байдуже відповідає мати. Ді­вчинка ображена, але згадала про бабусю: «Бабусю, ти хочеш бути моєю донечкою? Пограйся зі мною».

Горизонтальный свиток: Накопичення уявлень і знань відбувається через сприйняття, а тому турбота про розвиток мовлення має супроводжуватися турботою про розвиток органів почуттів і сприйняття.Якщо в сім'ї одна дитина, дорослі не мають відмовляти дитячому проханню пограти разом із нею. Батьки самі повинні запропонувати пограти у «лікарню», «школу», «сім'ю», взяти на себе ту роль, яку запропонує дитина. Кожна дитина у грі хоче бути дорослим, і тому батькам доведеться грати роль «ма­ленької дитини». Отже, що природніше вони викону­ватимуть її, то активнішою буде дитина.

 2016-03-24_164654

Гра допоможе батькам проаналізувати свої дії і мовлення у стосунках із дитиною, оскільки гра — це дзеркало сімейних стосунків. У грі дитина  копіює і жести, міміку, й інтонацію, і зміст мовлення до­рослих. Добре, якщо у грі візьмуть участь сусідські діти — гра буде цікавішою і зміс­товнішою, вона спри­ятиме вихованню по­чуття колективізму.

Сюжетно-рольові ігри за тематикою і за глибиною відображен­ня дійсності у різ­них дітей різні. Вони індивідуальні і за емоційно-виразною характеристикою, і за усвідомленим життєвим досвідом. Водночас у творчих сюжетних іграх закладено основу для колективної діяльності, ігрової співпраці, спілкування і спільного розв'язання ігрових завдань, переходу до відображення у грі стосунків між людьми. Сюжетна гра — самостійна. Вона не може не враховувати жит­тєвого досвіду дітей або передаватися в готовому ви­гляді як гра навчальна.