ПЕДАГОГАМ І БАТЬКАМ НА  ЗАМІТКУ

 Ваша дитина цього року йде до школи. Для неї цей перехід – важкий та відповідальний період. Змінюється соціальна роль, коло спілкування, провідна діяльність, з’являються нові обов’язки. Успішність перебігу цього періоду  певною мірою залежить від рівня готовності дитини до навчання в школі. На жаль, багато батьків думають, що готовність до школи полягає тільки в розумовій готовності. Тому вони, не шкодуючи сил, водять свою дитину на заняття з розвитку пам'яті, уваги, мислення.  Проте готовність до школи має ряд і інших параметрів.  

Психологічна готовність до школи включає такі компоненти:

üмотиваційна готовність;

üемоційно-вольова готовність;

üсоціальна готовність ;

üпізнавальна (інтелектуальна) готовність;

Найважливішим компонентом шкільної готовності психологи вважають  мотиваційну готовність, тобто наявність мотивації до навчальної діяльності.

При цьому відрізняють  зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо запитати дитину, чи хоче вона в школу, то більшість відповість: «Хочу». Але це «хочу» буде різним. Зовнішня мотивація пов'язана із зовнішньою атрибутикою, наприклад, «хочу портфель, як у брата» чи «хочу красивий пенал». Внутрішня мотивація виявляється у безпосередньому бажанні  вчитися, набувати знання. Треба сказати, що в першому класі успішніше вчаться діти з зовнішньою мотивацією, оскільки їх бажання реалізуються, а серйозного навантаження на інтелект поки немає. 

Не менш важливою  є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусилля для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу. Це означає вміння дитини діяти за командою, відповідно до встановленого зразку. Дитина повинна дотримуватися правил, нехтуючи своїми безпосередніми бажаннями. Друга ознака емоційно-вольової готовності - вміння виконувати правила. Це допоможе вільно увійти в умовно рольові стосунки «учитель - учень». Є першокласники, які не розуміють, навіщо вони повинні на уроці підносити руку, чому треба мовчати, коли інша дитина відповідає, або підводитися, коли в клас входить вчитель. Вони можуть вийти з класу посеред уроку, голосно заговорити з сусідом за партою.

Щоб навчити дитину регулювати свою поведінку відповідно до ситуації, розвинути здатність виконувати інструкції дорослих, корисно грати з дитиною у різні ігри за правилами, від настільних до рухових. Розвиток самостійності, відповідальності, охайності залежить від батьків, наприклад, усе, що не складно робити дитині вдома, вона повинна робити сама: застеляти ліжко, прибирати іграшки, тощо. Виконуючи домашні обов’язки, дитина розвиває вольову сферу, довільність дій, починає свідомо контролювати себе.

 Чи виконує Ваш малюк прості, але постійні доручення,наприклад поливає квіти? Або прибирає за собою іграшки? Застилає свою постіль (хоча б за допомогою дорослих)? Чи не перебиває вас під час розмови? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтеся, сформована у малюка емоційно вольова готовність чи ні.

Важливо, щоб у малюка не було страху перед школою. Батьки навчають його читати, рахувати й залякують: давай, не лінуйся, а то в школі тобі будуть двійки ставити.

 Не лякайте, тому що ніякого бажання вчитися, ніякого пізнавального мотиву у вашого малюка не буде. Краще розкажіть що-небудь цікаве або смішне про свою школу. Добре в школу погратися, щоб дитина дізнавалася, що там є свої ПРАВИЛА, їх треба виконувати. Тоді у справжній школі для нього ці правила не будуть несподіванкою.  До таких  ігор добре залучити кількох дітей. І постарайтеся, щоб ваша дитина в іграх виступала не тільки в ролі учня, а й у ролі вчителя. Тоді вона на собі відчує, як неприємно, коли тебе не слухають або перебивають. І не буде дивуватися, чому до неї ставлять такі вимоги. Взагалі, будь-які ігри за правилами зараз корисні. Наприклад, в «їстівне - неїстівне». Або є така гра: «так» і «ні» не говорити, «чорне» і «біле» не називати». Якщо дитина успішно упоралася із завданням, відповідає майже без помилок, значить, рівень самоконтролю у неї достатньо високий.

Наступний компонент – соціальна готовність. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими, уміння поступатися, бути уважним до інтересів дитячої групи, класу, повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводиться з іншими дітьми в школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаєминах з іншими дітьми є дзеркалом того, які стосунки панують в сім’ї. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування. Дитина повинна мати навички взаємодії як з дорослими (вчителями), так і з однолітками. У спілкуванні з дорослими дитина повинна усвідомлювати контекст спілкування і уміти діяти, виходячи з цього контексту. Наприклад, знати, коли можна вставати під час уроку, і дотримуватися цього; питати вчителя вагоме, а не по дрібницях і так далі. Спілкування з однолітками повинне реалізовуватися у двох навичках: по-перше, дитина повинна вміти домовлятися, кооперуватися з іншими дітьми. По-друге, дитина повинна досить спокійно себе почувати в умовах конкуренції, адже шкільне життя - це змагання!

Потрібно виховувати вміння спілкуватися та працювати в колективі. Це, перш за все, уважно слухати, не перебиваючи дорослого, не втручатися в розмову дорослих, бути люб’язним з товаришами. Якщо дитина не вміє поважати інших, їй буде складніше налагодити дружні стосунки з дітьми, увійти в шкільний колектив.  Тут, в першу чергу, засобом виховання є особистий приклад дорослих, справедлива оцінка вчинків, постійне нагадування про суспільні правила поведінки.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини: мислення, пам’яті, уваги, сприйняття, уяви.

Мислення. На момент початку навчання в школі дитина повинна володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про відносини між людьми. Наприклад, дитина повинна знати своє ім’я та прізвище, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло), основні кольори. Володіти поняттям «більше» – «менше», «високий» – «низький», «широкий» – «вузький». Бажано, щоб дитина орієнтувався у просторі (розрізнялапоняття «ліво» і «право», розуміла значення понять «під», «над», «біля», «між»). Дитина повинна вміти порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів і явищ.

Увага. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які виконувалися під час гри. Шкільні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації і вимагають більшого зосередження.

Пам’ять. Безумовно, легше буде вчитися тій дитині, у якої добре розвинена пам’ять.  Для успішного навчання у дитиниповинне бути розвинене вміння відповідати на питання, висловлювати свої думки. Передумовою цих умінь є достатній словниковий запас дитини.

Розвинена дрібна моторика руки. Достатній розвиток м’язів рук, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, розвиток дрібної моторики рук) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і  під  час  спеціальних   ігрових

занять з малюком (саме гра перетворює нудне навчання на цікаву і захоплюючу гру), і під час щоденного побутового спілкування.

Добре розвивають інтелектуальну сферу в цьому віці такі ігри як «Четвертий зайвий», «Збери предмети за спільною ознакою».

Для розвитку мовлення важливо навчити дитину відповідати на питання не одним словом, а складати речення з 2-3 слів. На момент вступу до школи дитина повинна визначати кількість слів у реченні, називати перше, друге, третє слово; переказувати казку або оповідання, складати просте оповідання за ілюстраціями, описувати серію малюнків.

Розвивати словниковий запас допоможуть вправи, де потрібно дібрати слова протилежні за значенням, схожі за значенням, пригадати зменшувальні слова, закінчити речення.

Бажано навчити дитину читати, але навчання повинно проводитися у формі гри, підтримуючи інтерес та захопленість у дитини. Психологи зробили висновок, що кращих успіхів досягають діти, які навчилися читати до 6 років.

Щоб перший похід у школу не став для малюка стресом, як і звикання до нового статусу «дорослого»  - готуватися слід заздалегідь. В ідеалі – за місяць до початку навчального року.

Психологи рекомендують діяти за таким планом:

1.Ходити гуляти до школи

 І обов'язково влаштувати дитині докладну екскурсію. Зайти всередину школи, показати першокласнику місце, де він проводитиме навчальні години – клас, спортивний зал, їдальню, туалет, медпункт та інше. Візит до школи до початку занять можна повторити кілька разів, щоб дитина звикла й запам'ятала, що і де є на новій місцевості. І не розгублювалася, зокрема у перші дні.

Зверніть увагу. Прогулянки до школи треба здійснювати якнайчастіше, щоб дитина добре запам'ятала дорогу (на випадок, якщо згодом ходитиме або повертатиметься зі школи самостійно). А також – щоб розрахувати, яку кількість часу займає дорога до школи, спокійним кроком, без поспіху та страху спізнитися.

2.Репетирувати збори до школи

Нехай майбутній першокласник навчиться самостійно готуватися до навчального дня: одягати форму, складати рюкзак. Батьки повинні показати, що й куди класти, щоб у портфелі легко було знайти необхідну річ.

3.Прокидатися раніше

Щоб дитина не позіхала на першому уроці, вам доведеться змінити її розпорядок дня – і поступово привчити вставати раніше (попередньо розрахуй, о котрій повинна вставати дитина, щоб встигати зібратися в школу без поспіху). Місяця до початку занять вистачить, щоб вона звикла до нового розкладу без стресу для організму. Це важливо, особливо якщо у вас маленький «соня», якого вранці важко розбудити.

4. Навчити дитину розпізнавати час

Поставте у дитячій кімнаті годинник. Важливо, щоб ваша дитина поступово навчилася правильно розпоряджатися своїм часом – для виконання домашнього завдання, для ігор, відпочинку та інше.

5. Привчити до порядку в кімнаті

Можна у формі гри – показати та розказати, як важливо, щоб кожна річ знаходиласья на своєму місці. Можна придумати разом із дитиною, де «житимуть» олівці, книжки, зошити, фломастери, портфель, шкільна форма та інше. І пояснити, як важливо, щоб кожна річ була у своєму «будиночку»: нехай це будуть полички, тумбочки, коробочки, папочки. Головне, щоб дитина звикла підтримувати порядок і чистоту у своїй кімнаті.

6. Не лякати школою та поганими оцінками

 Навіть якщо дитина не слухається або погано поводиться, не варто її лякати (хоч і з метою виховання) фразами на зразок «скоро почнеться доросле життя», «у школі тебе навчать, як поводитися», «якщо не будеш слухатися, учителька тебе покарає» тощо. А також нехай дитина завжди знає, що в школу вона іде за знаннями, а не по оцінки. Тому якщо вона отримає «двійку», нехай не боїться йти додому з поганою оцінкою та не думає, що батьки її розлюблять.

7. Грати у школу

Займатися з малюком «уроками» у формі гри, щоб тренувати пам'ять, мовлення, увагу, тощо. Наприклад, прочитайте казку і попросіть дитину розповісти, що найбільше запам'яталося, запропонуйте намалювати вподобаних героїв, потім попросіть вигадати своє закінчення історії, тощо. Допомагайте дитині, ставте навідні запитання, міркуйте разом із нею. Так ваша дитина навчатиметься виражати свою думку та не розгубиться, коли вчителька запитуватиме її на уроках. Також намагайтеся повторювати з дитиною літери, цифри, читати, писати (робити з «науки» те, що вже вміє дитина), щоб злегка привчити та підготувати дитину до перших уроків.