Не тримайте страх ні в собі, ні в дітях.

Почуття страху характерне для більшості дітей. Це може видатись дивним, але сам по собі цей страх не існує. Він з'являється несвідомо й тільки в наших думках. Лякливі думки вносять у життя, особливо ди­тяче, обмеження, викликають почуття пригніченості, руйнують віру в себе. Батьки повинні пам'ятати про це й не навіювати дітям негативних емоцій, заляку­вати їх.

Науковці вже давно довели, що страх є жи­вильним ґрунтом для хвороб. Згадаймо давню притчу.

По дорозі до міста повз стару людину, яка сиділа на узбіччі, проходила Чума.

—Куди ти йдеш? — запитав старий.

—До міста, аби вбити тисячу людей, — відповіла Чу­ма.

Рік потому Чума, повертаючи з міста, знову зустріла старого.

—Ти сказала мені, що прямуєш до міста, аби вбити тисячу людей, а померло аж десять тисяч, — мовив їй старий.

—Я сказала тобі правду: я вбила тільки тисячу. Реш­ту згубив страх!

Отож, страх — продукт власної свідомості. Він зни­кає, якщо його не тримати.

Враховуйте стан дитини.

Не повинно бути (ні в батьків, ні в дітей) емоційної і розумової напруги останні півгодини перед сном та перші півгодини після сну. Тоді у ваших дітей не буде серйозних нервових розладів.

Хлопчик, який невпевнений у собі, починає відста­вати і в інтелектуальному розвитку, і у фізичному — за­тримується ріст.

Перед менструацією і під час неї психічний стан дівчинки не можна вважати повністю нормальним. Він буде хитким, доки в організмі не сформується гормо­нальний баланс.

Знання, отримані без радощів або з гнівом, не мож­на вважати засвоєними.

За день кожна дитина повинна одержати від батьків 7—8 словесних «погладжувань» («Ти охайна, доню», «Ти добре полагодив стілець, сину», «Ми всі тебе лю­бимо» тощо).

 

До вашого записника

Дитина «псується» багато разів, щоб знову відчути життя і себе. «Розвалюється»,  щоб будува­ти себе по-новому. Ніхто не підпадає під схему. І ніхто не помилиться добровільно. Але при цьому не повинно бути ніякої іронії з боку дорослих, ніякого кепкування над дитиною. Застерігаємо — це небез­печно.

Дитину можна і треба підхвалювати без вихваляння.

Звертайтесь іноді до малюка за порадою як до рівного.

Для дитини це велика миттєвість, зірковий час!

(З нею радяться, вона потрібна, вона доросла!)