ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
· виразне мовлення дорослих (педагогів, батьків);
· використання дитячої художньої літератури.
В процесі навчання дошкільників виразному читанню розвивають такі вміння і навички:
· формування правильної дикції (уміння зрозуміло і чітко вимовляти звуки та їх сполучення у словах);
· навчання вміння керувати своїм голосом (регулювати темп мовлення, силу і висоту голосу).
Виразне читання дошкільників – це проголошення художнього тексту з можливою для їхнього віку свідомістю й виразністю.
Види роботи щодо навчання дошкільників виразному читанню:
· читання напам’ять віршів;
· розповідання прозових творів;
· ігри-драматизації.
Ігрові вправи для розвитку виразного мовлення дітей дошкільного віку:
· імітаційно-ігрові;
· вправи творчої спрямованості;
· емоційні етюди.
Для того, щоб дитина виразно говорила, необхідно вміти правильно володіти своїм голосом.
Властивості голосу:
· сила (гучність);
· висота (дзвінкість);
· тембр (мелодика).
Щоб дитина виразно передавала текст чи інформацію, у неї мають бути розвинені наступні процеси (функції):
· дихання (формування глибокого вдиху і плавного видиху);
· артикуляція (розвиток рухливості губ, язика, щік);
· фонематика (вживання логічних наголосів у словах, правильне промовляння звуків та складів у словах, інтонаційне оформлення мовлення - модуляція голосу);
· мовна пам’ять (утримання тексту в пам’яті, розуміння значення слів, здатність сприймати великий об’єм інформації);
· невербальні засоби (доречне використання міміки, жестів, правильна постава).
Умовою правильного мовлення є глибокий вдих і тривалий плавний видих, чітка та ненапружена артикуляція.
Розвитку дихання сприяють такі види роботи:
· дуття на предмет (зображення): здувати сніжинки, папірці зі столу, з руки; дуття на легкі кульки, олівці, свічки;
· гра на духових інструментах (сопілка, флейта, кларнет, саксофон, губна гармоніка, свищики тощо);
· дихальна гімнастика (використовується як «пауза» на заняттях, після пробудження, на прогулянці під лічбу вихователя);
· розспівки, проспівування, співи.
Рекомендовані ігри та вправи для формування навичок виразного читання (використовувати як під час занять, так і в різні режимні моменти)
Для розвитку дихання:
· “Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний мячик (кульку) так, щоб він закотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
· “Здуй сніжинку”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить по середині язика. Дитина повинна сильно подути так, щоб “сніжинка” полетіла вгору.
· “Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
· “Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий кораблик та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук [ффффф], а потім уривчасто, наче вимовляючи звук [ф-ф-ф-ф-ф].
· «Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук [з-з-з-з].
Для розвитку голосу(усі звуконаслідування слід вимовляти на одному видиху):
«Аня співає пісеньку»: а-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг»: у-у-у, у-у-у.
«Болить зуб»: о-о-о, о-о-о.
«Заблукали в лісі»: ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче»: уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички»: с-с-с-с.
«Пісенька комарика»: з-з-з-з.
«Гріємо ручки»: х-х-х-х.
«Кулька здувається»: ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить»: ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує»: ку-ку, ку-ку.
«Звукові доріжки» – проспівування на одному видиху голосних звуків (по одному, парою, ряду голосних).
Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук [м] чи [у]. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім на плавному видиху начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);
Для розвитку артикуляції (щодня виконувати артикуляційні вправи):
· «Усмішка-трубочка»– промовляти [і]-[у], [і]-[у]… На звук [і] розтягувати губи в усмішці, на звук [у] витягувати губи трубочкою.
· «Лопатка» – рот відкритий, утримувати широкий розслаблений язик на нижній губі нерухомо 5-10 секунд.
· «Смачне варення»– рот напіввідкритий, язиком облизувати верхню та нижню губи в обох напрямках по 3-5 разів. Можна облизувати «вуса» з варення, шоколаду, меду.
· «Качелька»– рот напіввідкритий, язиком почергово тягнути до носа та до підборіддя 5-7 разів.
· «Коник»– клацати язиком при широко відкритому роті. Нижня щелепа нерухома.
· покусувати зубами висунутий язик із рота.
Вправи для відпрацювання чіткої дикції, тренування дихання і голосу:
· промовляння наступних фраз з різною інтонацією (твердження, питання):
У саду ростуть вишні та яблуні.
У лісі живуть лисиці, вовки та ведмеді.
· промовляння скоромовок (чистомовок) спочатку беззвучно, потім уголос, чітко артикулюючи:
По шосе Сашко йшов,
Машу на шосе знайшов.
Біжать стежини поміж ожини,
І вже у Жені ожина в жмені.
Мішок на мішку – мішки в порошку.
Порошок, як борошно, – від борошна порошно.
Мала з села вола вела,
В село віл малу вів.
· промовляння наступних фраз з різною інтонацією, виділяючи окремі слова:
Мімози Мила мамі купила.
Мімози Мила мамі купила?
Мімози Мила мамі купила.
Мімози Мила мамі купила?
Мімози Мила мамі купила.
Мімози Мила мамі купила?
Мімози Мила мамі купила.
Мімози Мила мамі купила?
Мімози Мила мамі купила!
· промовляння речення «Зайди до кімнати» з якнайбільшою кількістю різноманітних інтонацій;
· переказ казки чи оповідання з акцентом на звукові [ч] (обумовлюється будь-який звук).
Для розвитку фонематичних процесів проводять такі напрями роботи
· робота з немовними звуками;
· робота з голосними звуками;
· робота з добре промовляючими дітьми приголосними звуками;
· контроль за правильним мовленням дошкільника.
Ігри та вправи на розвиток фонематичних процесів:
· “Що ти почув?” Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки і т.д.
· “Впіймай звук!” Дитині пропонується плеснути в долоні, коли почує заданий звук з ряду інших.
· “Повтори!” Запропонуйте дитині повторити ряд складів:
та-та-да-та;
па-ба-па-ба;
ва-ва-ва-фа.
· “Ланцюжок слів” Запропонуйте дитині повторити ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
мак, лак, так, бак;
тачка, качка, дачка;
сік, вік, тік, бік.
· “Назви слово!” Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів та назвати лише те, яке починається на певний звук:
на звук [а] серед слів: Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
на звук [і] серед слів: іграшки, овочі, автобус, Іра;
на звук [б] серед слів: мак, банка, танк, бочка.
· “Знайди спільний звук!” Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
Сад, суп, сумка, ніс, лис– [с]
Аня, агрус, акула, автобус– [а]
Маша, мак, мама, сом– [м].
· визнач місце звука (складу) в слові;
· визнач місце слова в реченні;
· визнач «сусідів» певного звука в слові (слова в реченні) тощо.
Для розвитку мовної пам’яті корисні такі види роботи:
· робота з малими фольклорними жанрами;
· пальчикові ігри;
· промовляння автоматизованих рядів (лічба від 1 до 10, називання днів тижня, місяців року, пір року тощо);
· словесні ігри («Скажи навпаки», «Скажи який», «Як ще можна сказати?», «Я знаю 5 (7…10) назв») тощо.
Для розвитку невербального мовлення доцільні такі види роботи:
· робота над мімікою, використання елементів психогімнастики (гра «Дегустація продуктів», «Дотик сонячного промінчика» тощо);
· робота над жестами (гра «Покажи дію», «Покажи героя», «Уяви себе»);
· фізкультхвилинки на координацію рухів як під словесний супровід, так і під музичний – використання логоритмічних вправ;
· контроль за поставою.
Імітаційно-ігрові вправи, вправи творчої спрямованості:
· гра «Відгадай, який у мене настрій».
Педагог, а потім дитина, наслідуючи його, зображують свій настрій за допомогою немовних засобів виразності. Інші діти відгадують і мотивують свою відповідь, відповідають на запитання: «Чому він (вона) смутний (веселий та ін.)?
· гра «Зроби, як я» («Повтори за мною», «Покажи, як я»).
1. Педагог показує, як за допомогою немовних засобів виразності можна виразити емоції персонажів. Діти повторюють за ним.
2. Від імені будь-якого персонажа (на вибір педагога або дітей) діти виконують різні завдання: ловлять метелика, підкрадаються до будиночка, зображують прогулянку трьох ведмедів тощо.
· гра «Зміни голос».
Дітям пропонують зобразити ситуацію, коли:
o Лисиця (Заєць, Вовк та ін.) вітається з Ведмедем, якого боїться;
o попросити голосом зляканої Оленки пічку (річку, яблуньку) сховати її;
o виконати пісеньку Кози з казки «Вовк і семеро козенят» голосом Вовка (Кози);
o сказати голосом одного з трьох ведмедів: «Хто сидів на моєму стільці…?», «Хто їв із моєї миски…?» та ін.
· гра «Покажи дію».
Педагог пропонує дітям відповісти на запитання за допомогою міміки, пантоміміки:
– Як ти дивишся, коли тобі весело (сумно, ти здивований, зляканий, сердитий)?
– Як ти посміхаєшся, коли веселий (стомлений)?
– Як ти біжиш, якщо тобі весело (страшно), тощо.
· гра «Німий діалог»(«Розмова крізь скло»).
Педагог пропонує дітям за допомогою міміки та пантоміміки сказати своєму другу: «Я стомився», «Йди сюди», «Дай мені води», «Доброго дня», «До побачення», «Я радий тебе бачити», «Мені сумно» тощо.
· гра «Зобрази обличчя».
Педагог пропонує дітям передати за допомогою немовних засобів виразності обличчя:
o мами, коли вона отримує від дитини подарунок на день народження;
o бабусі, коли дитина їй допомагає;
o брата чи сестри, коли вони в зоопарку побачили слона;
o тата (дідуся), коли він увечері прийшов з роботи;
o друга, який занедужав (вилікувався);
o своє під час перегляду цікавого мультфільма (слухання казки);
o брата (друга), якщо хтось несподівано його злякав.
Вище вказані напрями роботи можна проводити, починаючи з ясельного віку, та поступово ускладнювати до кінця старшого дошкільного віку.