Розлади спектру аутизму– це широкий спектр різних форм розладів, об’єднаних спільними характеристиками, а саме: труднощами у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особливою стереотипністю поведінки. І власне введення поняття спектру підкреслює, що ці характеристики можуть бути виражені дуже по-різному і що в групі таких дітей можливі дуже різні ступені важкості цього розладу: діти з РСА можуть дуже відрізнятися один від одного своєю здатністю встановлювати контакт з оточенням як за допомогою мови, так і невербального спілкування, рівнем інтелектуального розвитку. Важко відшукати хоча б двох дітей з однаковими симптомами аутизму. І якщо говорити про спектр та крайні форми вираженості симптомів, то це, з одного боку, соціально ізольовані немовні діти з вираженою інтелектуальною недостатністю, а з іншого – діти з високим інтелектом, розвиненою мовою, але дуже обмеженим колом інтересів та труднощами у спілкуванні й встановленні стосунків (ця частина спектру отримала назву синдрому Аспергера).

Крім ступеня та характеру вираженості симптомів, діти з розладами спектру аутизму відрізняються між собою й ступенем мовленнєвого розвитку (від немовних дітей до дітей з фактично відсутніми порушеннями у цій сфері, як при синдромі Аспергера), наявністю чи браком супутньої розумової неповносправності (від дітей з нормальним та вище середнього інтелектом до дітей з різного ступеня інтелектуальною недостатністю), наявністю тих чи інших супутніх (коморбідних) розладів. Треба сказати, що нелегко визначити крайню межу спектру – в багатьох людей можуть бути наявні «елементи», мікросимптоми аутизму, незважаючи на те, що ці люди більш-менш добре соціально адаптовані і не стикаються із значними обмеженнями у функціонуванні. Хтось навіть пожартував: «В усіх нас є певні елементи аутизму, і, здається, вони є навіть у Бога, бо він створив всесвіт, у якому все обертається» (це до того, що деякі діти з аутизмом просто одержимі обертанням/розкручуванням усього).

Розлади спектру аутизму належать до розладів психологічного розвитку – тому важливо усвідомлювати, що це є пожиттєва особливість дитини, зумовлена специфічністю будови та функціонування центральної нервової системи, і попри те, що у розвитку дитини завжди можливий прогрес і що в різному віці дитина буде дуже різною, вона завжди залишатиметься з певними «аутичними» особливостями. Ми маємо бути свідомі, що відповідно до того, наскільки спектральним є цей розлад у дітей, настільки ж спектральним є прогноз стосовно дорослого віку.

П’ять фактів про розлади спектру аутизму:

1. Їх частота 2-6 випадків на 1000 дітей – вони є доволі поширеними і зустрічаються не менш часто, аніж інші, більш відомі дитячі розлади, як-от, для прикладу, цукровий діабет, синдром Дауна чи дитячий церебральний параліч. Втім, попри те, що ці РСА є такими поширеними, через брак знань щодо них – як у громаді в цілому, так і серед фахівців зокрема – РСА часто вчасно не виявляються або ж невірно діагностуються, а відповідно, дітям із цими розладами не надається вчасна, адекватна допомога.

2. Це цілий спектр розладів - оскільки існує декілька можливих форм порушень – різних за важкістю та ступенем вираженості симптомів. Діти з РСА можуть дуже відрізнятися за здатністю встановлювати контакт з оточуючими як за допомогою мови, так і невербального спілкування, за рівнем інтелектуального розвитку. Важко відшукати хоча б двох дітей із однаковими симптомами аутизму. І якщо говорити про спектр та крайні форми вираженості симптомів, – це з одного боку, немовні діти з вираженою інтелектуальною недостатністю та соціальною ізоляцією – а з іншого – діти з високим інтелектом, розвиненою мовою, але дуже обмеженим колом інтересів та труднощами у спілкуванні й встановленні стосунків (ця частина спектру отримала назву синдрому Аспергера).

 

3. Усі підвиди розладів спектру аутизму об’єднують порушення у сферах соціального розвитку дитини, розвитку мови/здатності спілкуватися та стереотипною, обмеженою поведінкою (винятком є діти з синдромом Аспергера, у який нема порушень у мовленнєвому розвитку, але є інші симптоми).

 

4. Причини аутизму біологічні - на сьогодні існують однозначні докази лише щодо двох причинних факторів – це генетичний фактор та фактор органічного ураження центральної нервової системи на етапі раннього її розвитку. Ці фактори обумовлюють особливу будову та відповідно особливе функціонування головного мозку у дітей з РСА – вони мають труднощі опрацювання та синтезу інформації – а відповідно цим обумовлені особливості їх поведінки.

 

5. Для РСА типовим є присутність інших супутніх розладів. Насамперед, це розумова відсталість – вона присутня у 30-70% дітей з аутизмом, хоча визначити ступінь її часто дуже складно з огляду на труднощі проведення тестування інтелекту у дітей з РСА. Іншими супутніми розладами можуть бути інші медичні/неврологічні/генетичні розлади (наприклад, епілепсія, порушення зору, синдром ламкої Х-хромосоми, туберозний склероз та ін.), інші психіатричні розлади (гіперактивний розлад із дефіцитом уваги, тривожні розлади, тіки та ін.). Виявлення цих супутніх розладів є важливе для планування комплексної програми допомоги дитині.