Змусити дітей вчитися тоді, коли вони цього не хочуть – неможливо. Змусити їх їсти тоді, коли вони похнюпились – ще важче. А ось як посприяти тому, щоб діти на уроці фізичного виховання бігли крос, підтягувались, стрибали «на оцінку» без оцінки, виконували стройові вправи без команди та інші важливі й такі необхідні зміни Нової української школи здавалося б – неймовірно.

   Але, як кажуть учителі української мови: «Завжди є «але»!»

   Там, де європейський учитель опустив би руки, український тільки ще більше позакочує рукави й візьметься до діла.

   На засіданні творчої групи вчителів фізичної культури, що відбулося на базі ЗШ №17, освітяни міста А.Шпільчак, методист ОІППО, Т.Жилюк, спеціаліст Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, Д.Скиданчук, методист ІМЦ, Я.Павленко, голова методичного об’єднання вчителів фізичної культури міста, учителі фізичної культури члени творчої групи зібралися з метою обговорення змін, що торкнулися початкової школи, обговорили нові виклики до організації, нестандартні підходи до методики проведення уроку фізичної культури в школі.

   Після тривалої дискусії було ухвалено наступне:

-  урізноманітнювати виконання вправ під час їхнього багаторазового повторення;

-  надавати перевагу цілісному методу розучування;

-  використовувати підвідні вправи, допомогу та проводку;

-  багаторазово використовувати різноманітні способи показу;

-  практикувати короткі паузи між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми;

-  пропонувати показ вправи учнем та інші способи демонстрації;

-  не забувати про предметні орієнтири, а також про образне мовлення;

-  подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу і ритму вправ;

-  короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами;

-  змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика);

-  на початкових фазах навчання фізичних вправ слід більше часу відводити на повільне їх виконання та виконання в полегшених умовах.

    Вирішальний аспект фізичного виховання школяра на цьому етапі — цілеспрямоване формування і закріплення (на ґрунті глибоких знань і переконань) мотивації піклування про власне здоров'я, працездатність; вироблення навичок організації режиму повсякденної фізичної активності. Учні повинні усвідомити, що культура ставлення до власного здоров'я і рівня фізичної підготовленості є складовою частиною загальної культури особи і значною мірою визначає її соціальний і моральний статус.