Аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн показує, що одним із шляхів оновлення змісту освіти, узгодження його із потребами інтеграції до світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на компетентнісний підхід.

У багатьох європейських країнах навчальні програми спрямовані на створення підґрунтя для досягнення учнями необхідних компетенцій. Однак, не існує єдиного стандартного визначення і переліку ключових компетенцій, оскільки компетенції – це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, їх перелік визначається погодженою позицією соціуму у певній країні чи регіоні.

Українські вчені визначили десять ключових компетентностей школярів. Їх перелік, специфіку, методи і технології розвитку та впровадження, обговорювали на засіданні творчої групи педагоги-організатори міста.

– «Дитина, яка вміє самостійно вчитися, в майбутньому зможе самостійно та творчо працювати, жити, – зазначив Дмитро Скиданчук, методист ІМЦ Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради. – Компетентність передбачає, що учень:

- сам визначає мету навчально-пізнавальної діяльності або приймає учителеву;

- планує, програмує свою діяльність;

- організовує свою працю для досягнення мети;

- відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі;

- виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і практично її вдосконалює;

- має уміння й навички самоконтролю та самооцінки».

Таким чином, для успішної самореалізації в умовах зміни технологій, динамічного розвитку соціальних відносин сучасний громадянин повинен мати такі ключові компетентності як готовність робити усвідомлений і відповідальний вибір, готовність до самоосвіти, технологічну, інформаційну, соціальну (готовність до продуктивної соціальної взаємодії), комунікативну, підприємницьку та ін. не менш важливі компетентності.