Як спілкуватися з дітьми під час революції і допомогти їм впоратися зі страхом і напругою в рекомендаціях психолога Світлани Ройз .

Діти завжди відображають світ дорослих і живуть в цьому світі всім своїм єством .Так само як і дорослим , важливо вчиться розділяти територію внутрішню і зовнішню , так і діткам важливо показувати , що вдома ми створюємо свій світ. Ці два світи пов`язані , але що б не відбувалося в зовнішньому світі , вдома ти в безпеці.

Вони будуть в цьому жити . Важливо проводити межу і показувати дитині , що це політичний світ , а у нас в сім`ї - свій світ.

З маленькими дітками , у яких не розвинена критичність (10-12 років) , потрібно бути дуже обережними з інформацією. Не треба їх захищати від інформації , але треба дозувати її складність і кількість.

Якщо дитина стикається з якоюсь інформацією , важливо , щоб ми були поруч і дали йому зовнішню опору і могли нейтралізувати можливий  вплив цієї інформації.

Але не треба огороджувати сучасних дітей від криз . У дітей , які зараз з нами проживають всі кризи , інші в житті завдання. Вони набагато сильніше нас . І , може , тому випробування даються їм більше. Наше завдання - не сховати їх від випробувань , а дати їм сил їх пройти.

Діти перебувають в нашому полі - інформаційному та емоційному . Вони бачать нашу тривогу , сльози , безпорадність. Ми ж у цей складний час загострено і емоційно реагуємо на всі їх прояву, або ігноруємо їх.

Будь-яка дитина живе в просторі дорослого і не потрібно думати , що якщо дитина маленька , то він нічого не розуміє і його це не стосується. Те , що у нас , у дорослих , знаходиться в усвідомлюваному стані , а у дитини буде знаходиться на рівні тіла або емоцій.

Наприклад , тривога дитини , яку він контролює , потім може виявиться у вигляді енурезу. Напруга , яке дитина відчуває з зовнішнього простору , він може відчувати у спалахах агресії , або в температурних скачках , блювоті .

Пояснити він не може , але за нього це робить його тіло. І ми розуміємо , що все, що відбувається тривожне , вимагає уваги і з точки зору дитини

1 . Торкайтеся

Звичайно , при дитині краще не дивитися новин - але зараз з цього складається все наше життя , тому намагайтеся торкатися до малечі долонею під час їх перегляду . Чим більше зараз дотиків,обіймів - тим більше відчуття безпеки у дитини.

Є такі чарівні точки в тілі дитини - це ті місця , якими дитя торкалось стінки матки. Малюк їх запам`ятав на рівні підсвідомості, на рівні тілесної пам`яті. Це стопи, поясничка, місце між лопатками і верхівка. Але до верхівки ми торкаємося з дуже великою обережністю - просто гладимо по голові.

Місце між лопатками так і називається - "місце підтримки". Дитина відчуває більше впевненості , якщо його погладити там . Але торкатися до дитини варто тільки в тому випадку , якщо нам самим спокійно.

Можна і потрібно багато ліпити з глини і пластиліну. Або просто насипте в тацю з високими бортами будь-якої крупи - нехай дитя там грається , ставить відбитки долоньок , закопує - відкопує іграшки , влаштовує битви.

При цьому не забувайте спостерігати - якщо дитина грає в гру з одним постійним сюжетом , то потрібно підключатися пропонувати розвиток сюжету - так ви допоможете підсвідомості дитини знайти вихід з травматичного глухого кута.

Для нього , як і для дорослих , безпека полягає в першу чергу в безпеці тіла - воно , наш перший будиночок. І як би не було складно зовні , всередині ми створюємо будинок за допомогою дотиків до тіла дитина. 

2 . Заспокоюйте

Якщо дитина задає будь-яке питання , то на нього треба відповісти. Але відповідаємо на складні і для нас питання тільки і тоді , коли у нас є своя спокійна позиція , відповідь . І якщо в цей момент ми знаходимося в дуже великому емоційному напруженні , то правильніше сказати : "Я ось зараз трохи заспокоюся , і тобі відразу ж все розповім " .

" І з тобою , і зі мною все добре і плачу я не тому , що щось в тобі чи в мені погано. Я дуже засмутилася , але я доросла , я справлюся" .

Коли дитина бачить , що плачуть батьки , він починає їх жаліти. І з одного боку , це прояв емпатії , це означає нас відчуває дитина. Але з іншого боку , дитина не може ставати батьком для батька. Тоді дитина бере на себе відповідальність , з якою не може впоратися.

Малеча, яка емоційно й енергетично бере на себе тягар батьків , виглядає набагато старше. Тому важливо , коли нам дуже складно, знайти в собі сили сказати дитинчаті , що " Мені зараз дуже складно , я засмутилася. Але я ж доросла , і я з цим справлюся" . І дитині треба подякувати за співчуття .

Коли ми самі заспокоїлися , ми розуміємо , що чим менша дитина , тим менше інформації йому даємо . І якщо дитина разом з нами дивиться телевізор і бачить різні страшні речі , треба говорити , що дорослі також помиляються.

І буває , що їхні помилки такі страшні й жорстокі , що вони впливають не тільки на відносини , але й на життя . Але відразу треба сказати , що " Ти ж знаєш , що сила в сердечку , в знанні. І ти ж знаєш , що добро , розум , знання перемагають" .

Можна навести приклад невеличкого непрозуміння: "Ми ж потім розходимося в різні боки і не можемо говорити . Ось і дорослі не можуть домовиться" .

Якщо уявити людину як будинок , то і країну , можна уявити точно також . У будинку є багато кімнат. У кожній кімнаті живе якась емоція - "страшилка " , " розумниця " , " веселушка " . Чим менша дитина , тим більше казкові назви ми вибираємо , чим старший - тим більше рефлексії.

Якщо в будинку є господар , то він стежить за порядком в кімнаті , а якщо він постійно відлучається або він якийсь безвідповідальний , то хтось з жителів цього будиночка намагатиметься ставати господарем. 

Так само і у країни. Таке буває , що ми всі перестаємо відчувати господаря , а значить , час провести прибирання. Можна запитати у нього: " А хто у тебе зараз господар у домі?".

Більш старшій дитині ми пояснюємо , що кожна країна , так само , як і кожна людина , переживає кризи . Тільки кризи у людини проявляються як хвороби , або емоційні сплески .

А кризи країни проявляються як ось такого роду ситуації .

Чим довше і серйозніше була хвороба, тим сильніше криза: "Але ти ж знаєш , що після кожної хвороби ти одужуєш і після кожної хвороби зміцнюється імунітет ? Так само і наша країна. Вона зараз виробляє імунітет, але вона скоро вийде з цієї кризи " .

Ще йому важливо говорити , що так, мені іноді буває страшно: "Коли я це бачу , я починаю бояться за тебе і за тата , за близьких" . Якщо дитина все-таки дивиться новини , йому важливо говорити : дивись , скільки людей  нам допомагають. 

3 . Грайте і читайте

Але при цьому , ми пам`ятаємо , що будь-яка напруга залишається в тілі. Дитині важливо давати можливість цю напругу " відігравати " тілом. Це рухливі ігри . Грати важливо , щоб була емоційна розрядка.

Нам важливо говорити дітям " Я з тобою. Ти в безпеці. Ми обов`язково впораємося . Дивись , скільки людей захищають ! " Дитині потрібно дуже обережно і дбайливо розповідати про те , що в країні зараз все складно , але дорослі обов`язково впораються.

Не лякайтеся , якщо дитинча починає грати в негативних героїв і читати книги , дивитися мультики або про досконалий " рожевий світ  , або про досить жорсткі моменти . Його підсвідомість таким чином намагається ідентифікуватися з негативним героєм і через нього прожити агресію , або навпаки - знайти світ зовсім безпечний . Так він бореться зі страхом.

Діткам постарше можна показати мультсеріал " Аватар" , пояснюючи , при цьому , що кожна стихія , описана в серіалі - вода - земля- вітер- вода - нам потрібна. Надлишок якийсь стихії призводить до " хвороби " . Наприклад , багато " магії вогню" призводить до війни , агресії і болю.

Витіснена агресія і страх йде в тіло - тому бийтеся подушками , влаштовуйте боулінг з пляшок і м`ячика , грайте шашками в " чапаєва " .

4 . Нагадуйте про себе

Дітям- школярам зараз важливо давати з собою в школу щось , що уособлювало б ваша присутність поруч - брелки , значки , маленькі іграшки , які карабіном б пристібалися до рюкзака .

Важливо нагадувати , що з чужими - ми нікуди не ходимо , особисту інформацію в соцмережах і просто в спілкуванні не вибовкують , в сутінках не гуляємо .

5 . Залишайтеся на зв`язку

Якщо - коли тато - мама їдуть в місто - малюйте дітям записки , залишайте на дзеркалах - вікнах смайлики. І нехай няні - бабусі , поки вас немає , з дітками готують подарунки мамі і татові . Роблять мотанки , вироби, ангелів з ​​макаронів і паперу.

Тема " терапевтичного " ​​малюнка повинна бути схожа на мандалу - коло, а всередині що - то намальовано. Насправді - навіть змальована і всередині якось заповнена долонька вже може вважатися мандалою .

Чого не можна робити - дивитися " вголос " телевізор , коли дитина поруч спить.Перед сном - знайдіть сили і можливість погладити дитину по голові , потримати руки на стопах , прочитати молитву.

І кілька порад для батьків

Коли відчуваєте тривогу - сідайте на підлогу або станьте до стіни так , щоб потилиця , сідниці , ікри і стопи відчували стійку поверхню. Можна при цьому укутати пледом або хусткою (так ми відчуваємо чиюсь підтримку і обійми ) . Посидьте так до тих пір , поки явно не відчуєте опору.

Підходячи до дитини або намагаючись його вгамувати подумки собі повторюйте: "Я дорослий. Я справлюся".