Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради

Творча робота переможця загальноміського учнівського конкурсу "Кіборги під Крутами та Донецьком" у номінації "Історія" "У вічність по свободу" учениці Католицької школи-гімназії Боднарук Анастасії


У вічність по свободу

І згадую чомусь я мимоволі

Великих лицарів своїх;

 Лежать вони покинутими в полі

 І без хрестів могили їх

 О. Олесь

Метою цієї статті є виховати в молоді почуття обов’язку перед своєю державою та поваги, до тих, хто полягли за неї. Приклад відданості та самопожертви, який продемонстрували українці під Крутами та Донецьком повинен зайняти основну нішу в свідомості кожного з нас, бо лише мужній і самовідданий народ у силі побудувати міцну й незалежну державу!

Над ясним небосхилом нашої Батьківщини вже не вперше нависає грізна й темна тінь ворожого сусіда. Чому найбільша країна континенту та цілого світу така ненаситна?! Чому ворогу не достатньо своїх сімнадцяти мільйонів квадратних кілометрів?! Нічого не змінилося, історія повторюється, і повторюється, на жаль, у її найдраматичніших спіралях. Не минуло й чверть століття існування вільної Української держави, як на її незалежну територію уже претендує давній запеклий і жорстокий ворог. Але її було і є кому захищати!

Крути… Подія сторічної давнини, про яку впродовж сімдесяти років мовчали… Що ж трапилось насправді й чому під багнети більшовиків пішли юнаки? Січень 1918 рік… З Московщини насувалася Червона армія, у Києві більшовики готували повстання, а організованого українського війська не було.

Серед наших співгромадян запанували страх і деморалізація: що робити  далі? Чи варто боротися? Хто ж буде оберігати Україну в такий важливий і переломний для неї момент? Керівництво Центральної Ради, намагаючись затримати просування радянських військ у напрямку Києва, спрямувало свої збройні формування, які складалися із підрозділу гайдамаків, загону юнкерів військової школи ім. Б. Хмельницького та куреня київських студентів і гімназистів, на ділянку залізниці Гребінка-Крути. Загальна кількість захисників становила близько 650 осіб. Радянські війська мали майже десятикратну перевагу. Бій розпочався зранку 16(29) січня 1918 року й тривав декілька годин. До більшовиків підійшло підкріплення з бронепотягом. Тоді оборонці розібрали колію і під вечір повернули у бік Києва. Згодом зясувалось, що не вистачає одного студентського загону. Його бійці, відступаючи в сутінках, збились із маршруту й потрапили в полон до більшовиків. 27 студентів та гімназистів було розстріляно [3; С. 156].

Шляхетні голови молоді, що жили лиш вищим пориванням, любов’ю до народу, до правди, до волі, – сини «братерського» народу мордували нелюдськими муками. «Поки історія людська буде існувати, доти будуть усі з огидою згадувати страшне слово «більшовик». Каїн, Юда й більшовик. Три людські потвори, три звірі, що їх викинула на світ Божий якась страшна безодня. Ні, і то порівняння неправдиве! Каїн убив брата, але сам жахнувся свого злочинства і, як безумний, кинувся тікати від братнього трупа; Юда продав Христа, але не стерпів муки сумління й «удавився» сам. А більшовик перед смертною карою, перед розстрілом відрізував носи, вуха, проколював очі, випускав тельбухи, добивав недостріляних прикладами по головіі тішився муками своїх братів», – сказала на похоронах героїв Крут Л. Старицька-Черняхівська [1 ; С.73].

Багато оборонців були поранені, контужені. Подібно, як під Крутами, через туман група із деблокування аеропорту вийшла на позиції суперників і потрапила до них в полон. У полоні з українцями робили жахливі речі. І знову 16 січня через 97 років історія повторилася… Знову молоде покоління добровільно стає на захист своєї держави, знову формування українського війська відбувається раптово, знову українці тримають позиції до останнього та вкотре засвідчують, що вони – НАЦІЯ, а «нація – це нерозривна цілість тих, що живуть, – з тими, що відійшли» [1; С.112].

 «Ви не задумувались чому  ми це робимо? Тому що це земля наша – українська земля!" –  каже захисник Донецького аеропорту Андрій Шишук [5].

Отже, те, що було трагедією, стало нашою гордістю, бо за словами С. Петлюри  шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю... ворожою і рідною. Приклад українських кіборгів демонструє цілому світові феномен героїчної боротьби, в якій українець стає героєм свого обов’язку! Ми перестали бути рабами, ми стали іншими! Різниця між російськими й українськими бійцями полягає в тому, що першими керує агресія, ненависть і нелюдська жорстокість, а другими – любов і відданість своїй Батьківщині. Тож пам’ятаймо завжди тих, хто відійшли до вічності, щоб ми з вами були вільними! Любімо свою землю до останнього подиху, до останньої краплі крові будьмо віддані їй!

Список використаної літератури:

1. Бій під Крутами в національній пам’яті: Збірник документів і матеріалів / Упорядники: О. М. Любовець (керівник); О. М. Березовський, С. В. Бутко, А. О. Тищенко, І. В. Цимбал. – К.: ДП НВЦ «Пріоритети», 2013. – 288 с.

2. Бої за Донецький аеропорт: [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим доступу: https:// uk.wikipedia.org/wiki/Бої_за _Донецький_аеропорт

3. Гупан Н. М. та ін. М. Історія України: 10 кл. / Н. М. Гупан, О. І. Пометун. – К.: Видавничий дім «Світ знань», 2011. – 288 с.

4. Мірчук  П. Українська державність 1917-1920/ П. Мірчук. – Філадельфія, 1967. – 400 с.

5. Ті, хто зупинив війну. «Кіборги» про значення оборони Донецького аеропорту: [Електоронний ресурс] // Youtub. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=iutVs67sZTU. – Ті, хто зупинив війну. – Дата публікації: 21.01.2016.