Нещодавно в Центральній стоматологічній поліклініці Міністерства оборони України відбувся брифінг за участю начальника поліклініки підполковника медичної служби Михайла Лищишината та представника однієї з південнокорейських фірм-партнерів цієї установи Діма Тсоя. Хоча головним приводом для зустрічі була презентація нового метода лікування — протезування зубів за допомогою сучасних імплантатів насамперед воїнам, які отримали щелепно-лицеві ушкодження в зоні проведення антитерористичної операції. Проте головним об’єктом уваги журналістів одразу став військовослужбовець з псевдонімом "Саша". Для його лікування корейський виробник безкоштовно надав клініці імплантатних матеріалів на майже тридцять тисяч гривень.

…"Розстріляють? Чи закатують?" — такі думки виникали в нього, коли "Саша" три місяці сидів спочатку в ямі, потім — в задушливому казематі будівлі СБУ в Донецьку. А ще жевріла надія: "Може, обміняють?.." І так кожного дня. Чотири рази з конвоєм — "до вітру", двічі — солдатський кухоль огидного варива та шматок черствого хліба. Звісно, сконати на зловтіху охоронцям не хотілося нікому, з’їдали все до крихти, бо жевріла надія на волю, дім, зустріч з родиною.

"Саша" — військовослужбовець підрозділу Збройних Сил України, який виконував особливі завдання у зоні АТО. Того разу був отриманий наказ евакуювати поранених під час нищівного артобстрілу ворога. Але після виходу в зазначений район підрозділ не знайшов своїх і потрапив у засідку. Дії кадирівського загону бойовиків не давали жодного шансу на опір. У полоні опинилися всі. Чеченці лупцювали "Сашу" та його побратимів довго, люто, вміло ламаючи кінцівки та щелепи. Самого військовослужбовця від важких травм врятувала кремезна статура. А от зуби йому вибили всі. Бранців швидко перевели в Донецьк на "сортування".

До чотирьох наших військових з Херсона терористи підібрали "ключики" та загітували перейти на свою сторону. А от з групи "Саші", до якої згодом долучили півтори сотні українських військових з "Іловайського котла" та декілька десятків раніше захоплених бранців, співпрацювати з ворогами не погодився ніхто. Ні "марші" скрізь стрій оскаженілих донеччан, ні "екскурсії" до трупів українських воїнів з розпоротими животами та перерізаними горлянками, ні імітації розстрілів у підвалах не підштовхнули їх до зради.

— Мене викликали на допити двічі, — розповідає "Саша". — Пропонували воювати за "Новоросію". Відмовився категорично, відчепилися. Однак примушували годинами вислуховувати нудну агітацію молодих донецьких хлопців за новий "руський мір" та його міфічні переваги. Спілкуючись, я дивувався: з ким вони хочуть будувати своє хитке майбутнє, якщо в цьому регіоні залишилось дві категорії корінних мешканців — пенсіонери і молодь від вісімнадцяти до тридцяти, обплутана тенетами путінської пропаганди. Зрілі, серйозні та дорослі фахівці втекли. В нас про це була достовірна інформація не тільки від солдатів, яких силою вивозили на вантажні роботи, де не обмежували в контактах з місцевими. Один із хлопців роздобув кишеньковий радіоприймач, тож ми разом слухали їхні новини (наші не транслюють).

"Саша" — це псевдонім для ЗМІ, а не позивний. Тому він ховає обличчя від об’єктивів. Визволення з неволі було несподіваним. Охоронці викликали з камери, замотали голову ганчір’ям, заштовхали в авто. За час руху двічі змінювали транспорт. Ніхто нічого не пояснював, тому лякала невідомість. Коли нарешті зупинились і зняли з очей пов’язку, побачив своїх…

…Лікарі клініки гарантують "Саші" стовідсоткове відновлення щелепно-лицевих функцій. Для цього залишилося зробити два хірургічні втручання та пройти три місяці реабілітації — стільки ж, скільки пробув у полоні. Стоматологи пацієнтом трохи невдоволені — він рветься в зону АТО та постійно квапить їх з роботою. А не поспішати не може — в полоні й досі перебувають двадцять сім його бойових побратимів.