24 квітня 2018 року  у Центрі патріотичного виховання учнівської молоді імені Степана Бандери відбулася творча зустріч із відомою письменницею Антоніною Листопад. Рядки із її  віршів: «продаються не всі, але проданих більше», «ми всі потрохи губимо свою країну», «краще вмерти в боротьбі, ніж добре жити в зраді» стали афоризмами сьогодення. А назву заходу –«Не торкай мою землю, бо священна вона!» пані Антоніна запропонувала сама, що свідчить про її  глибокій біль і переживання за долю України.

Ан­то­ні­на Лис­то­пад ро­дом із Рів­нен­щи­ни, з 1968 року живе на Донбасі. Полюбила щиро цей багатий край. Не зі своєї во­лі по­ки­ну­ла до­мів­ку і по­тра­пи­ла як пе­ре­се­лен­ка на Ки­їв­щи­ну. За фахом — лікар-невропатолог. За покликанням — письменник. Член НСПУ з 1991 р. Лауреат премій імені Василя Стуса та імені Олени Пчілки. Дипломант Міжнародного Шушкевичевського конкурсу (Канада). Лауреат Літературного фонду Воляників-Швабинських при Фундації Українського Вільного університету в Нью-Йорку, друге місце за книгу «Свячена вода». Антоніна Листопад — організатор українського культурного центру «Калина» в Краснодоні. Її твори друкували в журналах української діаспори в Канаді, США, Австралії, Англії, Польщі. Антоніна Листопад –автор більше двадцяти книг. А «Книгу радости» Антоніни Листопад називають золотою квіткою Української поезії. Цією Книгою Антоніна Листопад починає зцілення пораненої Української Нації. Її пророчі саги – це такий великий духовний посил, що не відчути його неможливо.

Авторка багато читала власної поезії, ділилась з присутніми своїми думками і баченням суспільно-політичної ситуації.

Зустріч зорганізувала завідувач відділу організаційно-масової роботи Ольга Школьна. Ведучими цього заходу були вихованки  Центру  Квіта Іванцюк, Ірина Бочкур та Ангеліна Лешак. Музичним дарунком для шановної гості була пісня у виконанні Юлії Коваль (керівник Ганна Кейван).

А закінчила розмову письменниця словами Володимира Сосюри, який благав нас: «Любіть Україну, як сонце любіть». «А чи виконали ми його прохання? – питає  пані  Антоніна. - Ні! Бо любити мало.Треба творити Любов. Творити щодня, кожною своєю справою, своїми руками, розумом. Наші добровольці саме зараз творять у Донбасі таку Любов, творять саму Україну. Любов дає право і можливість створити вільну державу і жити у вільній справжній Україні».