Цього року якраз маємо одну з таких дат в історії нашого народу – ганебна акція Вісла, коли українців виселяли з їх споконвічно українських земель, що в результаті другого переділу Європи відійшли до Польщі. 11-12 листопада 2017 року освітянська делегація м. Івано-Франківська за підтримки міського голови п.Р.Марцінківа з ініціативи голови ГО «Івано-Франківський християнський рух за життя» п. Я.Дубаса, на чолі із директором Департаменту п.І.Смалем мала змогу взяти участь у міжнародному проекті «Пам'ять, закарбована в серцях». 

Членами делегації були працівники Департаменту освіти та науки, керівники та вчителі закладів освіти міста, пластуни, а також о. Зіновій Слоїк, брати-семінаристи та сестри-монахині, котрі впродовж поїздки сповнювали душі учасників прощі святим словом та молитвами.Поминальні заходи відбулися у колишньому лемківському селі Лопʼянка в ґміні Тісна, Ліського повіту в Підкарпатському воєводстві. Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.У селі була мурована церква святої Параскеви, збудована в 1757 році, яка була парафіяльною церквою Тіснянського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. У 1939 році в селі проживало 420 мешканців, з них 405 українців, 5 поляків і 10 євреїв: частину жителів замордували, частину насильно вивезли, а хати зрівняли із землею. 

У сусідньому селі Терці 33 українців спалили заживо, найменшому із них було 4 рочки. Саме в пам'ять про них 11 листопада був встановлений хрест на подвірʼї церкви мучениці Параскевії у колишньому селі Лопянці. І стає моторошно від того, що нема села, залишилася тільки його назва і плодові дерева, посаджені колись мудрими лемками-газдами. Проте яблука, скуштовані у Лопянці, гірчили памʼяттю про ті українські родини, які всього якихось 100 років тому мріяли, як і всі родини світу про спокій, народження і виховання дітей у традиціях свого народу, добро та мир у своїх оселях… Вражає та захоплює статуя Матері Божої, встановлена на високому горбі над колишнім лемківським селом, яка охороняє спокій замордованих тут душ українців. Ці заходи були б неможливими без отця греко-католицької церкви із Кракова Мирослава Михайлишина, священика, який все своє служіння присвячує памʼяті українства на землях Польщі, увіковічненню памʼяті жертв нашого народу, на чиє запрошення і прибула івано-франківська освітянська делегація.Сучасне покоління українців повинно знати історію не тільки із підручників, а й побувати на землях, які бережуть пам'ять про героїзм наших предків.