Як у Цареграді, славних козаченьків,
Вражі бусурмани, вішали на гак.
Глянувши востаннє на цей світ біленький,
У смертну годину козак мовив так:

Приспів:

Хай живе, живе вільна Україна.
Хай живуть, живуть вічно козаки.
Хай цвіте, хай цвіте червона калина.
Нехай згинуть воріженьки на вічні віки. | 2 рази

Як вороги кляті нас на кіл сажали,
Як живцем палили, у смолі пекли,
Козаки у ката життя не благали
Про долю країни думи їх були.

Приспів.

Хто живе на світі і хто жити буде,
Хто шляхи козацькі буде ще топтать,
Щоб буяла воля, щоб раділи люди, --
Дай їм, Бог, востаннє ці слова сказать.

Приспів.

 

Хлопці підемо

 

Там на горі, на Маківці,
Там ся били січовії стрільці.

Приспів:
Хлопці, підемо, боротися будемо
За Україну, за вільнії права й державу.
Хлопці, підемо, боротися будемо
За Україну, за вільнії права.

Наші хлопці добре б’ються,
Йдуть до бою, ще й сміються.

Наша сотня вже готова,
Від’їжджає до Кийова.

Є в Києві злота брама,
На тій брамі синьо-жовта фана.

Є у Львові усусуси –
Україна бути мусить.

А ми хлопці, як ті перла,
Заспіваєм: "Ще не вмерла..."

 

.

 

Їхав стрілець на війноньку

 

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
"Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину –
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину."

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув,
Темної ночі накрили очі,
Легше в могилі спочинув.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину.
Там, серед поля, гнеться тополя,
Та й на стрілецьку могилу.

 

Не пора, не пора

 

Не пора, не пора, не пора
Маскальови й ляхови служить.
Довершилась Україні кривда стара –
Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора
За невигласків лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, –
Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора
В рідній хаті робити роздор.
Най пропаде незгоди проклята мара,
Під Украйни єднаймось прапор.

Бо пора ся великая єсть –
У відважній, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі.

Не пора, не пора, не пора
Маскальови й ляхови служить.
Довершилась Україні кривда стара –
Нам пора для України жить.

 

 

 

Там десь далеко на Волині

 

Там десь далеко на Волині,
Створилась армія УПА,
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода.

Горіли села і містечка,
Бійці боролись ніч і день,
В перших рядах бійців-героїв
Згинув Іванків наш Василь.

Прощай, герою України,
Прощай, наш друже дорогий,
Твої діла нам незабутні,
А твій наказ для нас святий.

Сестра в селі рідненька плаче,
Щодня виходить за село,
Чи не приїхав брат додому,
Чи не побачить ще його?

Не плач, сестричко, не журися,
Поглянь у синю далечінь,
Твій брат умер, та жити буде
В піснях майбутніх поколінь.

Ми вище прапор піднімемо,
Тризуб повернем до чола,
І крикнем "Слава! Слава! Слава Україні!"
Так, щоб здригнулася земля.

Ми гайдамаки

 

Ми гайдамаки, ми всі однакові,
Ми ненавидим вороже ярмо,
Йшли діди на муки, підуть і правнуки,
Ми за народ життя своє дамо.

Не тішся, враже! Сотня поляже,
Тисяч натомість стане до борби!
За чорну зневагу склали ми присягу
Вести борбу, знедолені раби.

Наша присяга – честь і відвага,
Воля Вкраїни, кривджених добро,
Ними ся клянемо, поки живі будемо,
Ломить, палить кайдани і ярмо!

Пірвем кайдани, які тирани
Кріпше сковують щодня,
Бо ми гайдамаки, як один однакі,
Не боїмося куль, ножів, огня.

Ой у лузі червона калина похилилася

 

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Маршерують наші добровольці на крівавий лан,
Визволяти наших українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні Січових стрільців.
А ми тую червону калину збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

 

О Україно, о люба ненько

 

– О Україно, о люба ненько,
Тобі вірненько присягнем.
Серця кров і любов –
Все ж тобі віддати в боротьбі!

Приспів:
За Україну, за її волю,
За честь, за славу, за народ!

Ганебні пута ми все пірвали
І зруйнували царський трон.
З-під ярем і тюрем,
Де був гніт, ідем на вольний світ!

Анумо, браття, ми прапор маєм,
І сонце сяє нам в очах.
Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз сповнять святий наказ!

 

Лента за лентою

 

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів:
Ах, лента за лентою – набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!
Ах, лента за лентою – набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

А ворог атакує і преться щосил,
Юнак-кулеметник їх вправно косив.

Приспів

Як сонце сходило, втомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

Приспів

До нього санітарка поспішно іде,
В обличчя вдивляєсь, його пізнає.

Приспів

Він в неї вдивляєсь, пече в грудях рана,
Біля кулемета дівчина молода.

Приспів

А ворог атакує, в останній момент –
Наново заграв вже затихлий кулемет.

Приспів (2)